Кущ росте повно. В кінцевому рахунку, досягає у висоту до 7 м, утворюючи розлогу, округлу крону. Іноді можна побачити кизил у вигляді деревця, але це якщо його доглядати і постійно обрізати. Восени листя відбувається забарвлення від блідо-рожевого до оранжевого кольору. Цвіте кизил дуже рано, десь із середини березня, ясно, яскраво-жовтими квітками, ще до того як з'явиться листя. Раптове похолодання чи зворотні весняні морози для квіток кизилу не страшні. Цвітіння у кизилу триває 12-15 днів, під кінець якого чагарник випускає листя. Листя кизилу овальне, має характерні яскраво виражені пізні прожилки. Плоди рослини дозують восени, довжиною в 1-4 см і вагою в 1-6 г, не тільки соковиті та їстівні, а й корисні. У перекладі з тюркського слово "кизил" означає "червоний", а все завдяки плодам цієї рослини, які відрізняються соковитим червоним кольором, що вказує на те, що в кизилі міститься велика кількість Р-активних речовин (або антоціанів). Соковиті плоди кизилу мають приємний аромат, кисло-солодкий, терпкий і в'яжучий смак, причому після заморозків їх смакові якості суттєво покращуються. Мало хто знає, що в кизилі міститься більше вітаміну С, ніж, наприклад, у чорній смородіні чи лимоні. З одного куща кизилу можна зібрати понад 50 кг ягід. Культура самобезплідна, тому для отримання врожаю необхідно мати два і більше посаджених чагарників. Слід зазначити, що кизил належить до класу рослин-довгожителів, остання його віку може досягти не одну сотню років. Кущі можуть бути посадженими окремо, хоча чудово також зарекомендували себе посаджені як живоплоти. Завдяки своєму смаку кизил використовувався у свіжому, сушеному, в'ялому та замороженому вигляді, у кулінарії, кондитерській, а також консервній промисловості. Так з кизилом готують варення, киселі, компоти, сиропи, напої, лікери та вина.